Мне узнать Тебя так трудно
Из-за вороха вещей,
Что живут во мне подспудно
В куче разных мелочей:
Тут обрывки снов и мнений,
Настроений всех игра,
Масса ложных представлений,
Несерьезные слова...
Продираюсь я сквозь штампы
К настоящему Тебе
Словно свет настольной лампы
Ты рассеян в полутьме.
Маски дедовских религий,
Откровения гуру -
В первородство высшей лиги
Всё никак я не войду.
Знаю, что во мне скрываешь.
Ты - мой подлинный портрет
Иногда Себя являешь,
Ну а чаще всё же - нет.
Ограничен постоянством,
Как отвергнусь я себя?
Моё Божее дворянство
Не доказано пока.
И в него никто не верит,
Как не верят все в Тебя,
Хоть распахнуты все двери -
Призываешь всех, любя.
Чтобы Ты светил так ярко
Путеводною звездой,
Нужно выйти из запарки
И пожертвовать собой.
Жить Тобою, не собою -
На такое кто гаразд?
Вознесись же над судьбою,
И живи в последний раз.
И тому меня Ты учишь
Уже много-много лет,
Но научишь, не научишь -
Лишь во мне самом ответ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
