Сніги
Сніги, сніги, метуть сніги,
Хурделить віхола, завоїть…
Твоїй душі болять гріхи
І світло рани не загоїть
В Твоїй душі залізний цвях –
За мене серце кровоточить,
А я блукала по світах…
Безкрилий, вітром гнаний птах,
В Твої долоні падав, Отче.
Сніги… Сніги… біліє дим
У снігопадовім безмежжі,
Лиш сіра я – я хвора тим,
Що в серця збудувала вежу
Зневаги, посміху, образ…
Я заслуговую на страту.
А Ти. Святий, прощаєш нас,
І ніжно так, крізь вогкий час
Ізнов ідеш людей спасати.
Сніги…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Побачила ваші імена (ваше і Зорянине) і радісно забилося серце, ще до того, як прочитала ваші вірші. Так приємно зусрітися з вашою живою поезією на цих електронних сторінках. Натхнення вам від Бога.
Возлюби ближнего твоего - Valerijus Marinskis Кто не любит, тот не познал Бога, потому что Бог есть любовь. (1-е Иоанна 4:8) Ибо весь закон в одном слове заключается: люби ближнего твоего, как самого себя. (К Галатам 5:14)
Высший свет, сотворивший этот Мир, светил и светит с первого дня сотворения без изменения. От Господа приходили посланники. Их отвергали и убивали. И люди никак не могут преодолеть свой эгоизм. Господь надоумит людей, как всем объединиться под одним знаменем, на котором будет написанно: «Возлюби ближнего твоего, как самого себя.» И сразу исчезнут все проблемы.
